Бункери Азовсталі стали справжніми місцями для виживання українців. Ті, хто провели там дні та ночі під час бомбардування росіян вже ніколи не зможуть жити, як раніше.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяПоки більше двох тисяч військових боронили Азовсталь від численної навали армії рашистів, одна тендітна жінка рятувала цивільних у своєму бункері від голодної смерті. "Тітка-суп" – саме так називали Наталю Бабеуш діти та дорослі. Вона, ризикуючи своїм життям, щодня виходила з бункера під шквальними обстрілами і готувала суп на 50 людей.
Про останні місяці на Азовсталі, щоденне випробування із приготуванням супу та про що мріяла найбільше – Наталя розповіла ведучому Сергію Костирі в проєкті "Один за всіх" на СТБ!
На Азовсталі працювала сама Наталя та її чоловік, параллельно вона викладала в учбовому центрі при комбінаті.
"Я знаю, що ще з 2014 року були спеціально обладнані бомбосховища, знала, як вони зроблені. Ця конструкція в жодному разі не дасть тріщини. То був бункер під цехом чоловіка. Він знав, що там є запас води, сухпаїв, воно пристосоване для цих цілей, тому ми вирішили бігти туди."
З ними там ще було 47 українців. Було дуже сиро, вони прокидалися, а по стінах текла вода. Умови були важкі, темно 24 на 7. Люди не знали, коли день, а коли ніч.
"Були сухпайки, ми з них варили супи. На 42 людини я варила 30 літрів супу і це не дуже багато, це два половники кожному. На 30 літрів дві консерви кидали та розбавляли водою... Ще був чай. Дітей ми годували ще сніданком. В одну консерву я додавала трохи соди, оцту, муки і робила їм щось на кшталт оладок. З гречки, перловки чи рису. Коли як. Мені наші чоловіки з бункера зробили дві кухні. В одну із кухонь прилетів снаряд. Ось буквально ми тільки пішли і почалися обстріли. Ставиш каструлю, одразу тікаєш у укриття, потім знову прибігаєш, бо воно може збігти. Закинув дрова і тікаєш. Прибігаєш – вже кипить чи вже збігло",- згадує Наталія Бабеуш.
Ситуація з водою була важка. Перші дні вона була в бункері, але дорослі залишали її для дітей, а самі викручувались.
"На 8 березня випав сніг – це було найбільше щастя. Він був з уламками, ми його збирали та топили на багатті. Було ще кілька дощів, з яких ми збирали воду. Була технічна вода у бочках – ми звідти зливали воду. Зливалася вода із системи опалення. Усі можливі та неможливі шляхи ми шукали."
На щастя, ловило радіо, де були українські канали. Там люди на "Азовсталі" дізнавались про ситуацію в Маріуполі та евакуацію. Але слухати його було небезпечно, бо щоб зловилась хвиля, потрібно було радіо винести з бункеру.
Перше, що вони скуштували на волі був хліб з маслом. Наталя зізнається. що не мріяла про ковбаси та делікатеси. Бачила у снах саме український хліб.
"Ми зараз перебуваємо у безпеці, на заході Україні. Нас тут одягли, взули, дали притулок, ми не забуті ніким. Жодна людина не залишився на узбіччі. Тепер я дуже хочу написати посібник з військово-медичної підготовки."
Нагадаємо, де зараз знаходяться захисники Азовсталі і що на них чекає, тарологиня дала чітку відповідь: "Буде операція... ЗСУ знають".
Раніше ми повідомляли, що воїн ЗСУ Михайло Попов хотів одружитися на красуні, вийшовши з "Азовсталі", але війна знищила плани.
